Підхопити естафету ніколи не буває легко. Але, можливо, це менше позначати шлях. Едуардо Халфон Це основа гватемальської літератури, яка осиротіла іншими великими поточними згадками у художній оповіді. Логічно, я не хочу сказати, що в Гватемалі немає цікавих письменників. Але починаючи з останнього покоління 70-х і далі, Едуардо є найпомітнішою головою.
Крім того, визначення письма як професії походить більше від популярної трансцендентності, успіху, зрештою продажів, які сьогодні підвищуються та дають автономію нинішньому письменнику. І в них є Halfon, уже перекладений різними мовами з літературою, взятою з стислості якоїсь віддаленої історії, яка, здається, розгалужується до тисячі горизонтів.
Зрештою, відданість, воля та переконання в якості своєї роботи роблять Едуардо Гальфона одним із тих досвідчених оповідачів, які досконало знають, як розповісти нову історію моменту, що вражає їх силою деяких музи визначили, що він є тим, хто свідчить про їхні події.
Дотепні історії, абсолютно та дивно емпатичні переживання, блискучий екзистенціалізм від естетичної форми з її ресурсами та тропами, щоб перейти від простого образу до вибухового шуму ідей. Письменник у своїй великій бібліографії завжди вказує на те, що, щойно він налаштовується на таке посилання на нього, що Серхіо Рамірес, більше зайнятий політичним і соціологічним, оскільки він наближається до художньої літератури, найбільш типової для свого покоління.
3 найкращі рекомендовані книги Едуардо Халфона
Дуель
Братські зв'язки служать першим посиланням на суперечливий дух людини. Незабаром кохання між братами і сестрами перетинається суперечками щодо особистості та его. Звичайно, у довгостроковій перспективі пошук цієї ідентичності закінчується змішуванням між тими, хто має спільне походження генів і можливим спільним домом до досягнення ними повноліття.
Таємниці цих особистих стосунків між ссавцями однієї груди відкривають шлях до сюжету між реальністю та вигадкою, який представлений у цій книзі.
Зрозуміло, що з цією назвою ми також стикаємося з трагедією втрат у книзі, але горе не обмежується лише можливим зникненням того, з ким ми спільно спілкуємося стільки років до зрілості. Горе також можна розуміти як втрату місця, поступку через новоприбулого брата. Спільна любов, спільні іграшки,
Можливо, ця книга є однією з перших, яка вирішує проблему братства на величезній глибині. Від Каїна та Авеля до будь -якого брата, який щойно прибув на цей світ. Від братів і сестер, які завжди добре поєднуються, з тими, хто затьмарений конфліктом, який ніколи не був подоланий, і який задушує любов, яка справді лежить в основі цих людських стосунків.
Найпарадоксальнішим з усіх є те, що зрештою один брат формує ідентичність іншого. Баланс між темпераментами та характерами досягає магічного ефекту компенсації. Зміщені елементи можуть легше нести тягарі та переміщатися між нестійкою рівновагою, яка живе. Тому, коли втрачається брат, горе включає втрату самого себе, того існування, яке викувалося як компенсація, між спогадами про дім, про освіту, про спільне навчання.
Пісня
Це правда, що Halfon кидає багато синтезу. Або, можливо, це просто прагнення до короткого, щоб синтез супроводжувався більш повним уявленням про ідеї, які необхідно розвинути. Справа в тому, що саме в такій мірі, у склянці, наполовину наповненій його літературою, напій досягає ефективності фатального смаку отрути чи наркотику, болиголова, який переносить вас у його особливий світ по той бік усього. І ти вже не можеш перестати хотіти читати його пригоди. Деякі зустрічі з автором здивували його самого, як і вас, усім, що відбувається в цьому божевільному світі.
Холодного січневого ранку 1967 року, у розпал громадянської війни в Гватемалі, єврейсько-ліванського бізнесмена викрадають у глухий кут столиці. Ніхто не знає, що Гватемала є сюрреалістичною країною, як він стверджував багато років тому. Оповідачеві на ім’я Едуардо Халфон доведеться поїхати до Японії, повернутися до свого дитинства в Гватемалі войовничих XNUMX-х років і відправитися на таємничу зустріч у темному та люмпеновому барі, щоб нарешті з’ясувати подробиці свого життя та викрадення. також звали Едуардо Халфон, і який був його дідом.
У цій новій ланці свого захоплюючого літературного проекту гватемальський автор заглиблюється в жорстоку і складну нову історію своєї країни, в якій все важче розрізнити жертв і катів. Таким чином, до його тонкого дослідження витоків і механізмів ідентичності, за допомогою яких йому вдалося побудувати безпомилковий літературний всесвіт, додається важлива частина.
Польський боксер
Як і будь-який твір єдиної фактури (якось це назвати), ця книга має різноманітні читання, інтерпретації та різні оцінки. Від того, хто вважає його шедевром, до того, хто закінчує його з тим неприємним смаком незгоди. Можливо, справа в тому, щоб знайти ідеальний момент, щоб прочитати його, тому що здається, що Халфон притягнув до цієї суми проблисків світу багато з того, що пізніше буде розширено в решті його творів.
Поляк дідусь вперше розповідає таємницю про номер, витатуйований на його передпліччі. Сербський піаніст прагне до своєї забороненої особистості. Молодий корінний майя розривається між навчанням, сімейними зобов’язаннями та любов’ю до поезії. Ізраїльський хіпі прагне відповідей і галюциногенних переживань в Антигуа-Гватемалі.
Старий академік стверджує про важливість гумору. Усі вони, спокушені чимось поза розумом, шукають прекрасного й ефемерного через музику, історії, поезію, еротику, гумор чи мовчання, тоді як гватемальський оповідач – професор університету та письменник, якого також називають Едуардо Халфон, – починає вистежувати. сліди його найзагадковішого персонажа: самого себе.
