Як добрий галицький письменник, Хуан Таллон підхопити естафету Мануель Рівас більше вкорінений у галицькому наративі, настільки ж туманному в його сценографії, як і в його найбільш екзистенційному фоні.
Із тієї меланхолії, яку народжують галичани і навіть португальці, завжди випливають художні прояви, наповнені ліричною красою, що викликає втрачені або ніколи не досягнуті рай. А цього в нашому найближчому світі багато.
Питання також полягає в тому, щоб пристосувати ту ідіосинкразію, яку роздуває автор, закоханий у свою рідну мову (цей галичанин, який має величезну силу та телуризм), до авангардного наративу, який може вмістити і збалансувати це поняття між приреченням і бездомністю лютих людей. з плином часу , з наводною дією, створеною мозаїкою тих, хто не розуміє традиційних структур.
В результаті виходить робота з безпомилковою печаткою. У художніх творах Хуана Тальона є той безпомилковий носік, який перетворює їх на різні й цікаві зараз, а завтра, можливо, на класику.
3 найкращих рекомендованих романів Хуана Тальона
Перемотка
Стаж – це завжди диплом. У літературі це перш за все торгівля, контроль стилю, володіння знаряддями праці. Для такого письменника, як Хуан Тальон, «безстрашний» у своїх пошуках літературних горизонтів, це шлях до досконалості, створеної оригінальністю.
Проблема іноді вказує на науково-фантастичний підхід, коли це насправді не що інше, як екзистенціалістична проекція майбутнього її персонажів з критичної точки вибуху, яка, здається, руйнує все або, можливо, надає порядок тому, що ніколи не мало сенсу в їхніх героях. життя.
У п’ятницю травня, за ознаками ідеального дня, в будівлі в Ліоні стався дивний вибух. На одному з поверхів будівлі, яка перетворилася на руїни, живе група студентів з різних країн, які влаштовували вечірку цієї ночі.Павло, студент образотворчого мистецтва; Емма, переслідувана звивистою історією її іспанської родини; Лука, захоплений і математикою, і велосипедистом Марко Пантані; та Ілька, студентка, яка виїхала з Берліна лише з гітарою на спині, є орендарями будинку, куди часто ходять студенти міста.
У сусідньому будинку, також постраждалому від вибуху, живе стримана марокканська сім’я, яка, мабуть, добре інтегрована у французьке життя. Роман досліджує те, що сталося з різних точок зору. Через п’ятьох оповідачів, потерпілих і свідків ми дізнаємося, що сталося тієї п’ятниці ввечері, а також про наслідки протягом наступних трьох років, поки кожен мертвий кут вибуху не був висвітлений їхніми розповідями.Перемотка досліджує можливість або неможливість перемотування, особисті привиди, випадкові попадання, людину, якою ми не є в кінцевому підсумку, секрети, які слід чи не слід розповідати, і здатність людей переробляти себе, коли вони зламалися.
Роман — це маневр шпигунства за механізмами самого життя, яке змінюється без попередження, обертається, стрибає в повітрі й знищує вас без вашої підготовки: і настільки ж незрозумілим способом чи більше, якщо це вас не вбиває, він дозволяє перебудувати і рухатися далі.
Дикий захід
Цікава паралель із тими золотошукачами, з беззаконними територіями. Саме це закінчується тим нестримним капіталізмом, яким ми живемо. І кінцева воля полягає в тому, щоб знайти будь-яку вену, щоб її вичерпати і атакувати нову.
Роман про честолюбство, найгірший із гріхів, який не завжди вважається таким.Як невичерпна чума, кожна історична мить має своїх нових золотошукачів. За винятком того, що все більше не стосується захоплюючих подорожей від узбережжя до нових світів...
Політики. Бізнесмени. Журналісти. Банкіри. Може. Бізнес. Задоволення. Корупція. Дикий захід це твір художньої літератури. Його герої не нагадують жодної реальної людини, живої чи мертвої, але його історія — це портрет цілої епохи, позначеної повним контролем її еліт.Дикий захід це роман про порив, пишність і занепад покоління політиків і бізнесменів, які захопили країну, і про те, як преса відреагувала на застосування такої влади.
Хуан Тальон написав роман, який в кінцевому підсумку стає краєвидом, певним чином нищівним, але також необхідним, силою в усіх її проявах, з беззаперечним літературним талантом, який сяє на кожній зі сторінок і в кожному з його персонажів.
Шедевр
Речі мистецтва як спекуляції зробили мистецтво. Тому що для креативників, білих комірців і шулерів чергових політиків, здатних продавати дим як мистецтво, а ефемерне мистецтво як найпослідовніше у світі...
Історія, яку розповідає цей роман, абсолютно неправдоподібна... та все ж вона сталася. Це неймовірно, але це правда: провідний міжнародний музей - Королева Софія - замовив роботу зірки скульптури, північноамериканця Річарда Серра, для свого відкриття в 1986 році. Скульптор доставляє твір, створений спеціально для кімнати, в якій він мав бути виставлений. Скульптура, про яку йде мова - Рівнопаралельна/Герніка-Бенгасі - складається з чотирьох великих незалежних сталевих блоків. Відразу цей твір стає шедевром мінімалізму. Коли виставку було завершено, музей вирішив її зберігати, і в 1990 році через брак місця її довірили компанії зі зберігання творів мистецтва, яка перевезла її на свій склад в Арганда-дель-Рей. Коли через п’ятнадцять років королева Софія хоче повернути її, виявляється, що скульптура — вагою тридцять вісім тонн! — випарувалася. Ніхто не знає, як він зник, чи коли, чи від чиїх рук. На той час компанії, яка його охороняла, вже навіть не існує. Ніяких підказок про його місцезнаходження.
Таємниче зникнення також віднесено до розряду шедеврів. Оскільки скандал набуває світового резонансу, Серра погоджується скопіювати твір і надати йому статус оригіналу, а королева Софія додає його до своєї постійної експозиції. Між нон-фікшн романом і белетризованою хронікою, між нісенітницею і галюциногеном, «Шедевр» у темпі стрімкого трилера реконструює випадок, який змушує поставити кілька тривожних запитань: як можливо, що щось подібне сталося? Як копія стає оригіналом? Що таке мистецтво в сучасному мистецтві? Якою була справжня доля знаменитої, перетвореної на повітря величезної і важкої сталевої скульптури? Чи можливо, що колись воно з'явиться?
Щоб відповісти на ці та інші запитання, на сторінках роману лунає низка дуже різнорідних голосів: засновника Reina Sofía, деяких його директорів, поліцейських із Бригади спадщини, які розслідували зникнення, судді, який наказав справа, співробітники музею, міністри, бізнесмен, який охороняв роботу, американські власники галерей, сам Річард Серра, його друг - і колишній помічник - Філіп Ґласс, торговці мистецтвом, критики, художники, радники, колекціонери, хореограф, який танцював навколо скульптури. , інженери, журналісти, історики, охоронці, політики, терорист, пенсіонер, водій вантажівки, торговець металобрухтом, таксист, агент Інтерполу, сам автор книги, веде переговори з видавцем про її написання , або Сезар Айра, який пропонує настільки божевільну, наскільки й чудову теорію про справжню долю скульптури.
Інші рекомендовані книги Хуана Таллона
Туалет Онетті
Si Онетті підняв голову, він міг вважати це звання чим завгодно, але не образою. Тим більше, прочитавши твір, у якому, можливо, головний герой є наполовину проекцією самого Онетті, змушеного написати роман, як очікують інші, і Хуана Тальона, який в кінцевому підсумку переконує його, що ні, що його справа полягає в тому, щоб пропустити всі новелістичні канони. зробити розповідний досвід, аналіз власної роботи над написанням і, зрештою, життя.
Попри межу з перебільшенням, «Туалет Онетті» утверджується як літературна фантастика найвищого рівня, в якій досягається бездоганний баланс між сказаним і як.
Таким чином, роман заглиблюється в наслідки переїзду до Мадрида, поганого і щасливого водночас, і впливу поганого сусіда, одруженого замість прекрасної жінки, на життя письменника, який нарешті знаходить ідеальні умови, щоб пише і досі не пише, але той, тим не менш, причетний до пограбування, що надає емоцій його життя.А між ними Хуан Карлос Онетті, джин-тонік, Хав’єр Маріас, міністр, бари Мадрида, футбол, Сезар Айра чи Віла-Матас, навіть складаючи вівтарний образ про красу та гідність певних невдач.
Написаний від першої особи, з чіткою взаємодією реальності та вигадки, «Туалет Онетті» — це перший роман іспанською мовою автора Хуана Тальона, який пише у своєму власному стилі, настільки ж простим, як і піднесеним; сповнений, водночас, гумору та літературної якості.